Гіпер активні діти: Поради

Якщо дитина гіперактивна

У всьому має бути міра. Це стосується усіх сфер людського життя, в тому числі й дитя-чої поведінки. Не дарма занадто активні чи занадто пасивні діти викликають побоюван-ня батьків, вихователів, учителів і медиків. Крайнощі дитячої поведінки говорять про порушення нервової діяльності та проблеми з самоконтролем.

Термін «гіперактивність» знайомий багатьом, і кожен із батьків приміряє його до своєї дитини. Потрібно розуміти, що активна дитина – норма, а гіперактивна – патологія.

Активні діти

1. без кінця бігають, стрибають, кричать, метушаться, але заспокоюються, коли їх чимось зацікавлюють;

2. не страждають розладом сну, порушенням апетиту, алергіями, проблемою з травлен-ням;

3. не проявляють постійну агресію по відношенню до дорослих та однолітків;

4. задають багато запитань, але при цьому уважно вислуховують відповіді;

5. міняють поведінку в залежності від місцезнаходження: вдома вони одні, а в гостях зовсім інші.

Гіперактивні діти

Психологи виділяють наступні ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивних дітей:

1. Постійно стрибають, бігають, кричать, граються і ніколи не заспокоюються, навіть якщо сили закінчуються, гіперактивна дитина не зупиниться;

2. страждають від розсіяної уваги, порушення просторової координації;

3. швидко говорять, ковтають слова, задають безліч запитань, але не вислуховують відповіді на них;

4. не здатні займатися діяльністю, що вимагає терпіння, уважності, посидючості;

5. агресивні: б’ються, штовхаються, кидають у людей різні предмети;

6. скрізь ведуть себе неадекватно: вдома, у дитячому садочку, у школі, в гостях

7. неспокійні рухи в кистях і стопах (сидячи на стільці, корчиться, вихиляється)

8. не може спокійно всидіти на місці, коли цього від неї вимагають;

9. з легкістю відволікається на сторонні стимули

10. не може дочекатися своєї черги під час ігор, свят, занять та в різних. Інших аналогіч-них ситуаціях в колективі;

11. на запитання зазвичай відповідає, не замислюючись, не дослухавши їх до кінця;

12. під час виконання запропонованих завдань має ускладнення (не пов'язані з негатив-ною поведінкою або недостатністю розуміння);

13. докладає великих зусиль, щоб зберегти увагу під час виконання завдань або ігор;

14. часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої;

15. не може гратися тихо, спокійно;

16. балакучий;

17. часто заважає іншим, чіпляється до оточуючих, наприклад, втручається в ігри інших дітей;

18. часто складається враження, що дитина не слухає адресованих до неї звернень;

19. часто губить речі, що є необхідними в навчальному закладі, вдома, на вулиці;

20. іноді здійснює небезпечні дії, не замислюючись про наслідки, але пригод до гострих відчуттів спеціально не шукає.

Всі ці ознаки можна згрупувати за такими напрямками:

1. надмірна рухлива активність;

2. імпульсивність;

3. відволікання - неуважність.

Діагноз вважається правомірним, якщо мають місце, принаймні, 8 із наведених вище симптомів. Проте ставити самостійний діагноз не рекомендується, тільки лікар здатний визначити симптоми і зробити відповідний висновок.

Гіперактивність --це хвороба, яка визнана в медицині. Пов’язана вона з порушенням діяльності централь-ної нервової системи та легким порушенням мозкової діяльності. У разі виявлення гіпер-активності лікарі ставлять відповідний діагноз: синдром порушення уваги з гіперактив-ністю і призначають комплекс лікувальних заходів.

Причини дитячої гіперактивності

Причин гіперактивності досить багато. В якості основних причин можна виділити важкий перебіг вагітності і складні пологи. Під час вагітності у плоду може трапитися гіпоксія (нестача кисню), також погано впливає на його здоров’я загроза переривання вагітності, нервозність і погане харчування матері, паління, алкоголізм і наркоманія.

Недоношеність плоду, передчасні чи затяжні пологи поряд зі складною вагітністю призводять до родових травм і відповідно до виникнення синдрому порушення уваги з гіперактивністю.

Також медики не виключають спадковий фактор. Зазвичай народжується гіперактивна дитина у тих, хто сам в дитинстві страждав цим порушенням.

Як лікують синдром порушення уваги з гіперактивністю?

Гіперактивну дитину потрібно лікувати, оскільки специфіка її поведінки заважає нормальному розвитку. В дитинстві гіперактивна дитина випереджає своїх однолітків: вона починає раніше ходити, говорити. Але вже в дошкільні роки батьки помічають, що їхня дитина не така вже й унікальна.

Гіперактивній дитині важко дається навчання: заважають розсіяна увага і погана пам’-ять. Також їй нелегко і в спілкуванні з друзями, однокласниками, родичами, старшими наставниками. Гіперактивна дитина зазвичай неуважна, дратівлива. Її настрій змінюється щосекунди, бажання нестійкі, проявляється зайва агресивність. Щоб позбавити малюка від цих проблем, потрібно проводити комплексне багатоступінчасте лікування. Сюди входить медикаментозне, психолого-педагогічне та психологічне втручання. Лікарі призначають препарати, що стимулюють мозкову діяльність і роботу нервової системи. Лікуються нонотропами від 1 до 3 місяців. У разі рецидиву курс лікування повторюють через півроку.

У ході психолого-педагогічної корекції фахівець навчає гіперактивну дитину вмінню контролювати свої емоції, бажання, настрій. Також він працює над посидючістю, розвитком пам’яті, уваги, концентрації.

Психолог працює і з сім’єю гіперактивного малюка.

1. Дуже важливо, щоб близькі дитині люди, ставилися до неї з терпінням і розумінням, приділяли більше уваги та турботи.

2. Гіперактивна дитина як ніхто інший потребує підтримки оточуючих.

3. Не можна лаяти її та карати, аргументуючи це бажанням втихомирити.

4. Малюк з синдромом гіперактивності не може самостійно впоратися із зайвою руховою активністю. Тільки ви можете йому допомогти.